Брифінг Повна версія

Україна – більше не світовий лідер: експерт пояснив наслідки ударів РФ по олійних заводах

· Економіка

Україна була світовим лідером з виробництва та експорту соняшникової олії останні 20 років. Проте блокада портів та російські обстріли змінили ситуацію.

12 листопада стало відомо, що найбільший агрохолдинг та ключовий виробник і експортер олії в Україні – Kernel, відомий під торговельними марками "Щедрий Дар", "Стожар", "Чумак", "Любонька" - тимчасово зупинив усі вісім своїх олійноекстракційних заводів.

Наступного дня про зупинку свого олійноекстраційного заводу в Одеській області повідомив ще один великий виробник - "Дельта Вілмар Україна". А також – завод "Потоки" у Дніпрі.

Основною причиною закриттів компанії називають російські удари. Буквально 16 листопада Росія атакувала завод "Олейна" у Дніпрі. Цей удар став третьою атакою на підприємство з початку 2026 року.

Павло Мартишев, експерт із агропродовольчих ринків "KSE Агроцентр" при Київській школі економіки, пояснив УНІАН, чому олійні заводи масово зупиняються і як це впливає на ринок.

Зупинка виробництва Kernel, зупинка Ніжинського та інших олійних заводів – чому саме у ці дні раптом вони почали зупиняти виробництво? Що сталося?

Все через прильоти. Це така очевидна причина.

Але прильоти і раніше були…

Не в такій мірі. Зараз ми завершуємо збір соняшнику. Зараз вал соняшнику надходить на ринок. Ми ще збираємо кукурудзу, яка нікуди не вміщається в елеватори. Росіяни почекали на оцей вал і ударили по заводах, щоб збити всю переробну кампанію.

Це не може бути якась змова виробників, щоб штучно створити дефіцит переробки та вплинути на закупівельні й експортні ціни?

Ні, це через удари російські. Це не змова точно. Маржа переробки в останні пару місяців досить велика. Експортери не можуть конкурувати з переробниками через дорогу логістику, закриті порти. Тому фермерам нема куди діватися і фактично вони збувають все на заводи.

Вони і раніше в основному продавали все на заводи. Але якщо б завод демпінгував, то вони могли б дивитися в бік Євросоюзу, де в нас нульове експортне мито, і якось намагатися експортувати. Зараз вони не можуть експортувати задешево. І заводи цим скористалися, і, в принципі, ціни на сонях низькі та ще мали тенденцію до зниження.

Тобто заводи і так дуже класно заробили на переробці. Тому немає ніякого сенсу їм зараз зупинятися. Навпаки, їм було б краще побільше набирати дешевого соняшника, перемолювати його і відправляти олію на експорт.

А чи може так бути, що готову продукцію вже немає куди дівати - через ті ж проблеми з експортом та логістикою (кажуть, не вистачає цистерн)?

Російські удари це єдина причина. Щодо експорту, з цистернами дійсно є нюанс, це правда. Уряд зробив пріоритет для експорту олії залізницею, але є обмеження по кількості цистерн - в нас їх мало. Через те, що багато цистерн іде на паливо, під інші рідини, плюс вони ще вибиваються. В нас дефіцит цистерн і дефіцит локомотивів, які росіяни також вибивають.

Є нюанси з експортом олії, але вона б йшла на експорт якимось помірним потоком. Тому тут ніякої змови теж немає.

Чесно кажучи, ми влітку вже розуміли, що воно буде так. Тому що це дуже очевидна ціль для росіян. Там буквально можна було б ударити по кільком найбільшим заводам, і інші б самі позачинялися.

Навіть без обстрілів?

Ми не говоримо про те, що всі ці заводи виведені з ладу. Тут частково щось виведено з ладу, а частково – це "каскадний ефект". Тобто заводи припиняють працювати, щоб не стали мішенню і щоб не гинули працівники.

Якщо завод працює, то росіяни по ньому вдарять. Якщо він не працює – тут є варіанти. Така ж ситуація у портах та загалом у експортній логістиці – там теж "каскадний ефект".

Чи великі залишки олії в країні?

Ні, залишки по олії невеликі. Можливо, у Kernel й накопичили їх достатньо, але головна особливість олійної галузі – ритмічність. Ми перероблюємо в нормальних умовах десь, може, мільйон тонн олійних (зокрема соняшника) на місяць. Множимо це на коефіцієнт 0,46 – це середня олійність, і ми повинні експортувати з них десь 400-500 тисяч тонн. Тому Kernel математично не міг накопичити дуже багато олії за 1-2 місяці. Але попереду ще величезний вал нового врожаю соняшнику, який ще досі дозбирують, і він не перероблений.

Додам, що переробка олії – це лише один з напрямів Kernel. Вони ще трейдери (торгують зерном), вони ще вирощують продукцію. Компанія буде в поганому становищі, але зможе залучити додаткове фінансування, має певний запас міцності – ще кілька місяців протримаються в такому стані. Тобто зараз не йде мова про якийсь колапс агрохолдингу.

Виходить, що вони оголосили про "паузу" у переробці, бо можуть собі це дозволити, але ті, хто не мають альтернатив, намагаються працювати і далі?

Так, у тому числі.

Яка частка української переробки загалом зараз простоює?

Kernel це десь 3-3,5 мільйона тонн, "Дельта Вілмар Україна" - приблизно 1,5 млн тонн, плюс інші. Думаю, десь половина олійної переробки зараз простоює, а інша половина – обережно працює. Великі гравці призупинилися, і в цьому є сенс.

В нас ще залишаються невеличкі заводи. Зокрема й такі, які частково працювали з тіньовим соняшником, який купували за готівку. Щось там чавилося потрошку, перероблювалося.

Хочу уточнити: найбільші виробники зупиняються або ставлять на паузу виробництво, а середні та маленькі поки що якось працюють?

Наскільки я розумію, так. І це для них, насправді, вікно можливостей. Бо великі, якщо закриються, ціни на сонях просто обваляться на дно. І для невеликих це буде шанс купити дуже дешево соняшник, переробити його в олію і невеликими партіями на експорт по відносно високій ціні продати. Тому для таких невеличких гравців можливо буде резон щось робити. Але це відносно незначна частка переробки.

Приблизно яка частка малих переробників на ринку?

Близько 20%.

Якщо олія не йде на експорт, а соняшник продовжують збирати, то на експорт піде саме насіння, чи як?

У нас суперечка була з колегами щодо цього – всі розділилися на два табори: піде соняшник на експорт чи ні. Моя теза – що не піде у великих обсягах. Тому що це насипний вантаж, і він буде конкурувати з іншими зерновими на експортних напрямах, зокрема з кукурудзою, якої дуже багато.

Вся логістика забита кукурудзою, пшеницею, трошки ячменем, ріпаком. Вагони вже заброньовані наперед (до січня-лютого) саме зерновими, і втулити туди соняшник буде дуже складно. Можливі якісь локальні історії, автотранспортом, але прямо сказати, що сильно зросте експорт соняшнику, не можна.

Щодо автомобільного транспорту – чи рентабельно це буде, з урахуванням цін на пальне? Бо везти олію – це одна справа (вища додана вартість), але насіння відносно дешеве.

Це буде цікаво везти з західних кордонів та Півдня: з Одеської, Чернівецької, Львівської областей. Тонна насіння соняшнику в 2-2,5 рази дорожча за тонну кукурудзи, тому все одно вигідно автотранспортом працювати.

Чи залишиться Україна у 2027 році світовим лідером з експорту соняшникової олії?

Точно ні. Росія дуже сильно розширила виробництво. У них врожайність з гектара нижча (природні умови гірші), але дуже багато площ, і вони за рахунок цього забирали ринок.

Крім того, вони отримали цього року рекордний врожай соняшнику (десь 20-21 мільйонів тонн) і намагаються експортувати його через порти та залізницю. На жаль, РФ буде домінувати в цьому сезоні по соняшниковій олії.

Плюс з'явився третій гравець – Аргентина, яка дуже сильно наростила виробництво соняшнику після 2022-го року, побачивши проблеми в Чорному морі. Вони тиснуть нашу та російську олію на ринках Індії та навіть Європи. Тому перспективи нашого сектору і з відкритими портами – це, як мінімум, стабілізація або короткочасний спад. А тепер, коли встали заводи і порти, буде ще гірше.

До речі, російські порти досі заблоковані для експорту аграрки? Яка ситуація порівняно з піками блокади?

Пік був у вересні. Загалом експорт з РФ - це 6 мільйонів тонн на рік (в основному пшениця). Ми вибили Азовське море – це мінус 1 мільйон, але тоді залишилося 5 мільйонів тонн. Потім почали бити по Новоросійську та Туапсе. І це дуже класно, бо їхній експорт ще більше впав.

Зараз вони вийшли на 2–2,5 мільйона тонн. Можливо, піднімуться до 3 мільйонів.  Але це все одно буде до половини їх потенціалу. Далі розширитись вони не зможуть, якщо ми продовжимо загрожувати їхнім портам. Вони везуть все через Каспій та Балтійські порти, а також через Грузію у чорноморські порти. Але цього недостатньо.

А щодо саме олії – теж наполовину?

По олії частина цифр у них прихована. По пшениці дані є, по олії – це проблема. Відомо, наприклад, що ми ударили по олійному терміналу в Тамані. Але вони поступово там все налагоджують. Плюс мають великий парк залізничного транспорту (розтягнули багато цистерн із Сибіру) і можуть гнати олію суходолом.

Чи вплине зупинка українських заводів на світові ціни? Ринки поки що не дуже реагують…

Не сильно вплине. Частка соняшникової олії в загальному ринку олій мала – буквально кілька відсотків (кажуть 6–8%). Основні олії в світі – це пальмова (найбільша частка), потім соєва і лише на третьому місці соняшникова. Далі йдуть ріпакова й оливкова.

Проблема в тому, що ці олії взаємозамінні, особливо соєва і соняшникова. Величезний імпортер Індія - дуже гнучка. Бачать, що зростає ціна на соняшникову – купують соєву, зростає на соєву – беруть пальмову. Тому попит перемикається, і світовий ринок, на жаль, проживе й без української олії.

довідкаПавло МартишевКандидат економічних наук (фахівець з аграрної економіки)

Працював у компаніях Grain Star International, «ОДА Україна». Argus Media, був дослідником проєкту UaFoodTrade. Зараз працює аналітиком агропродовольчих ринків у "KSE Агроцентр" при Київській школі економіки.

Джерело: УНІАН