НАТО варто змінити підхід до оцінки військових спроможностей Росії та більше уваги приділяти не лише тому, чого російська армія навчилася під час війни проти України, а й тому, чи здатна вона відтворювати набуті навички в інших підрозділах. Про це у статті для Breaking Defense пише дослідник російської військової стратегії Роджер Н. Макдермотт.
Автор зазначає, що війна в Україні дала російським військовим значний бойовий досвід. Йдеться, зокрема, про застосування безпілотників, радіоелектронну боротьбу, розвідку та ураження цілей, живучість командних пунктів, протиповітряну оборону, штурмові дії та логістику.
Водночас, на думку Макдермотта, успішний досвід окремого підрозділу ще не означає, що відповідна спроможність стала властивістю всієї армії. Певна бригада може розробити ефективний спосіб маскування командних пунктів або взаємодії дронів з артилерією, але після втрат, ротації особового складу чи зміни командування інші підрозділи можуть виявитися нездатними повторити цей результат.
Саме тому, пише автор, НАТО варто запровадити окремий показник – відтворюваність військової спроможності. "Для НАТО відтворюваність, а не сама адаптація, має стати окремим показником військової спроможності Росії – і визначати, як Альянс надалі плануватиме свої військові дії", - пише аналітик.
Макдермотт звертає увагу, що російське військове керівництво, судячи з його дій, також намагається перетворити досвід війни на системну спроможність. Для цього використовуються групи з вивчення бойового досвіду, органи управління, військово-наукові структури, дослідницькі інститути, військові університети, навчальні центри та оборонна промисловість.
Особливо показовим прикладом автор називає безпілотні системи. Спочатку російські можливості у цій сфері значною мірою формувалися завдяки окремим військовим підрозділам, волонтерам, виробникам та спеціалізованим організаціям. Тепер Москва намагається створити постійні структури управління, систему підготовки фахівців, ремонтне й логістичне забезпечення та механізми формування повноцінних підрозділів.
У липні 2026 року Міноборони РФ заявило, що протягом першого півріччя підготувало понад 8 тисяч фахівців для своїх військ безпілотних систем. Однак, за оцінкою Макдермотта, важливішою є не сама цифра, а те, чи можуть новостворені підрозділи самостійно розгортатися, взаємодіяти з іншими родами військ, ремонтувати техніку, компенсувати втрати та зберігати ефективність без допомоги унікальних фахівців.
РекламаАвтор пропонує НАТО уважніше стежити за змінами у військовій освіті Росії, появою нових спеціальностей і систем кваліфікації, розширенням навчальних центрів, стандартами колективної підготовки, системами ремонту та новими структурами командування. На його думку, такі зміни можуть свідчити про формування сталої військової спроможності раніше, ніж це стане помітно за кількістю озброєння.
Разом з тим Макдермотт застерігає від поширення характеристик найкращих російських підрозділів на всю армію. "Російська адаптація створила осередки значної компетентності поряд із набагато слабшою середньою ефективністю", - наголошує він.
Зрештою, зазначає аналітик у публікації, для НАТО важливо оцінювати не лише здатність Росії створювати нові військові рішення, а й те, наскільки швидко вона може відновлювати їх після втрат і масштабувати на нові підрозділи. Вирішальним показником, на думку автора, стане момент, коли російській армії для відтворення певної спроможності вже не будуть потрібні люди, які першими її розробили.
Війна в Україні і НАТО
Як писав УНІАН, українські військові адаптовуються до нових військових реалій у значно швидшому темпі, ніж західні армії. Швидкість і гнучкість армії України у сфері навчання та озброєнь стають уроком для західних армій, які звикли до довгострокового планування.
На цьому тлі показовою є заява президента Латвії Едгарса Рінкевичса, який вважає, що НАТО відстає в технологіях повітряної війни, які виникли у війні Росії проти України. За його словами, через це НАТО може виявитися нездатним захистити свою територію від російських атак з повітря.
Джерело: УНІАН
