На кону життя держави: експерт пояснив, як Україні реагувати на заклики Трампа щодо ударів по РФ

В останні дні США зробили два кроки, які значно ускладнили дипломатичну ситуацію для України. Перший – угода між Вашингтоном та Москвою щодо продажу дизелю. Другий – вимога президента Дональда Трампа відмовитися від ударів по російських НПЗ. За даними ЗМІ, якщо Київ не піде на другий крок, США можуть перестати передавати Україні розвіддані та обмежити продаж зброї за програмою PURL.

Наскільки небезпечні такі погрози, як Україні комунікувати з США, аби не отримати нових проблем і чи варто чекати на "пекельні санкції" від Вашингтону на тлі таких дій Трампа, УНІАН запитав у Івана Ступака – колишнього співробітника Служби безпеки України, військового експерта.

Президент США Дональд Трамп прямо вимагає від Украни відмовитися від ударів по російських НПЗ. І зараз Україна стоїть між двома поганими виборами – погодитися на вимогу Трампа та підживлювати військову машину Путіна. Або ж продовжувати атакувати НПЗ, але посваритися з Трампом. Який із двох поганих варіантів Україні обирати?

Сваритися точно не варто. Ми всі розуміємо, хто такий Трамп. Це нехороша людина, хоча дійсно було сподівання перед виборами, що він рішучий, що він досягне угоди, хоч вона й не сподобається всім. Як виявилося, робить він не добре лише нам. І сильно завершувати війну він не мав бажання до останнього часу.

Що змінилося? Проміжні вибори в США. Наразі багато експертів каже, що республіканці на них фактично "пролітають". США разом з Ізраїлем розпочали спільну двіжуху проти Ірану. Сподівання були такі ж, як у Путіна щодо України – перемога за три. Але все затягнулося й донині. Питання не вирішується і треба знайти когось крайнього. А для американців дизель – це не просто щось важливе. Я навіть не можу порівняти це з чимось нашим. Їм байдуже, що падають акції, що є якісь інші проблеми. Ключове – щоб дизель був стабільним, а в них цього немає.

Трамп знайшов крайнього, це Україна. От ми бʼємо по російських НПЗ, тому зростає ціна на кінцевий виріб. "Припиніть негайно, інакше я вам припиню постачати розвіддані та озброєння".

Ця погроза є дійсно небезпечною. Тому я вважаю, що нам точно не варто сваритися з Трампом на широкий загал. Наші політики взагалі не мають говорити про нього щось образливе. Влада має бути максимально виважена, бо на кону відверто життя нашої держави.

Тому, як на мене, правильна стратегія – це підігрувати йому, погоджуватися. Якщо влада відчує, що тиск справді шалений – можливо варто зробити паузу на певний час, до виборів. Ми можемо зорієнтуватися на не менш важливих дата-центрах. У "Яндекса" їх 20 по всій країні. І ми можемо покласти і реєстр "Госуслуг" і реєстр боржників. Росіяни, до слова, вже питають, чи згорять їхні борги у разі знищення реєстру боржників та кредиторів. Тому навіть вони підтримують ці атаки.

Тому цілком можливо, що нам варто зараз переорієнтуватися саме на такі атаки. Тим паче, до мене доходила інформація, поки що без підтвердження, що ці електронні системи забезпечують й частину документообігу у російському Міноборони. Якщо це так, то це фактично може зірвати процес мобілізації в РФ. Якщо згорає реєстр виборців, то як знати, де й кого шукати? Вони свого часу всі дата-центри перетягнули в Росію, відповідно до закону про суверенний інтернет. Тому переорієнтація саме на цей напрямок може теж добре спрацювати.

Продовжуючи тему розвідданих. Ми памʼятаємо минулий рік, коли обмеження у розвідданих стало однією з причин нашого відступу з Курщини. Чи може такий крок США вплинути безпосередньо на фронт?

Я думаю, що швидкого ефекту на фронт це не матиме. Оскільки наші військові вже навчилися аналізувати та відбирати дані розвідданих з Франції, Британії. Але вони не зможуть повноцінно замінити США. Але хоч це й не зруйнує нам фронт, однак сваритися все одно не варто. Якщо є можливість ухилитися від удару, а противник сильніший – краще використовувати його силу проти нього самого.

Сваритися з Трампом – означає втратити значну частину розвідданих. Без них не буде нашого захисту. І будуть такі удари, як учора, без повідомлень. Коли ми навіть не знали, що буде удар. Крім того, це помітно ускладнить нам процес ударів по РФ. Адже ці дані використовують наші військові. Умовно, дуже примітивно – курс на Брянськ на висоті 5000 кілометрів. Після 20 кілометрів терміново вниз на 2000 метрів. Десь через ліс, десь над водою пролетіти. Це все підвищує коефіцієнт влучання. Тому тут теж важливо, з ними не треба сперечатися.

Якщо ми зараз зупинимо удари по НПЗ, чи зможемо ми їх відновити після виборів, не наражаючись на проблеми від США? І чи матиме це такий же ефект, як зараз?

Тут все буде доволі ситуативно після виборів. Умовно, в нас є якийсь черговий НПЗ, наприклад, у Краснодарському краю. Вдаримо по ньому і подивимося, чи є скажені дзвінки з Вашингтону. Якщо немає – можемо трошки далі. І ось таким чином можна пробувати. Якщо відповідь буде – можна грати банально в дурня. А зараз можна зосередитися на дата-центрах. Вони зараз максимально вразливі, є вікно можливостей, поки вони їх ще не закрили величезною кількістю фортифікаційних споруд і ми можемо дуже активно по них попрацювати.

Західні ЗМІ, коментуючи угоду між США та РФ щодо дизелю, пишуть, що Вашингтон нібито заявив українській переговорній команді, що такий крок – це спроба піти на поступку Москві, аби потім вимагати й від Кремля кроків назустріч. Чи працює взагалі такий механізм з Путіним?

Така схема точно не спрацює, Путін ніколи не піде на взаємні поступки. Він вважає, що сторона, яка пішла першою на поступки – вона першою кліпнула. А хто перший кліпнув – той програв. У Канаді була влучна заява про те, що під час цієї війни перед росіянами першими капітулювали американці. А Путін не поважає слабких.

Він може ненавидіти сильних, ненавидить людей, які не підкорюються йому. Але він зневажає тих, хто підкорився. Путін вважає, що США вже прогнулися, і далі вже можна вимагати щось інше – зняття всіх санкцій від США, визнання Вашингтону юрисдикції Росії над усіма областями. А далі вже можна буде рухатися і щодо України без НАТО, ЄС тощо.

Ліцензія на постачання російського палива діє до квітня 2027 року. Це разовий захід до виборів до Конгресу чи прецеденту, який може відкрити шлях до зняття інших енергетичних санкцій?

США хочуть домовлятися з РФ й далі. Вони шукали цих домовленостей дуже давно. Ми раніше говорили про Північні потоки. США за часів Трампа дуже шукають можливості, як повернутися в цей бізнес. Відновлення кожної гілки – близько 700 млн євро. Це копійки за розмахом цього бізнесу. США справді сплять і бачать, як вести бізнес з РФ. Зараз у них є ще певні застереження політичного характеру. Але бізнесово в них є ціль працювати з РФ.

Яскравий приклад – "закон Лендсі Грема" про санкції. Він же буквально друг Трампа. Але навіть попри це, цей закон не ухвалювали протягом півтора року. Грем бігав з цим законопроєктом, але адміністрація США його не пропускала. І у Трампа бажання вводити санкції нуль. Тому я думаю, що й надалі жодних обмежень нових у питанні бізнесу не буде.

На тлі домовленостей між США та РФ, президент Володимир Зеленський заявив, що українську команду "використовують як ширму". Що це означає на практиці для нас?

США та РФ за нашою спиною підписали цю угоду, домовилися про дизель. Тобто наші ніби туди їдуть на серйозну роботу, попрацювати, а за їхньою спиною вже домовленість відбувається.

Тому, ми можемо висловлювати невдоволення, але політики собі цього дозволити не можуть. В першу чергу, пан Зеленський. Він повинен бути максимально стриманим, бо його реакція, навіть людська, нормально зрозуміла, там сприймається вкрай негативно.

Іван Ступак - військовий експерт Українського інституту майбутнього, консультант комітету ВР України з питань національної безпеки та оборони.

У 2015 році було обрано депутатом Київської обласної ради від БПП "Солідарність" за 44 округом (Поліський район) як безпартійний, член однойменної фракції. Член "регламентної" комісії обласної ради.

У 2004-2015 роках обіймав оперативні та керівні посади у Головному управлінні СБУ у місті Києві та Київській області.

Закінчив Національну академію СБУ.